Видалення апендикса скорочує ризик хвороби Паркінсона на 20%

За даними нового дослідження, після видалення апендикса майже на 20% знижується ймовірність розвитку хвороби Паркінсона. До такого висновку вчені дійшли, проаналізувавши дані 1,6 мільйона осіб. Результати їхнього дослідження були опубліковані в журналі Science Translational Medicine.

«Хвороба Паркінсона — це поширене розлад. І тому, швидше за все, у неї може бути кілька точок початку розвитку. В одних випадках – це може бути шлунково-кишковий тракт, в інших — мозок», — говорить Вів’єн Лабре (Viviane Лабре), провідний автор дослідження з Дослідницького інституту Ван Анделя (Van Andel Research Institute) в Мічигані, США.

Хвороба Паркінсона порівняно широко поширена, але й невиліковна. Її симптоми включають тремтіння пальців, рук і ніг, скутість, порушення рівноваги, депресію і шлунково-кишкові розлади, включаючи запор.

Дослідження показали, що симптоми хвороби у шлунково-кишковому тракті можуть розпочатися на 20 років раніше виникнення розладів руху.

«В останнє десятиліття стало очевидно, що хвороба Паркінсона — це не просто розлад руху. Один з найпоширеніших немоторних симптомів хвороби Паркінсона — проблеми з шлунково-кишковим трактом, тому деякі вчені вважають, що розлад може розпочинатись саме там. Справа в тому, що апендикс містить білок, альфа-синуклеин, який, як відомо, накопичується в мозку пацієнтів, які страждають на хворобу Паркінсона», — пояснює Лабре.

Для пошуку зв’язку між хворобою Паркінсона і апендиксом Лабре і її колеги проаналізували медичні дані 1,6 мільйона чоловік зі Швеції. За даними дослідників, апендектомія (видалення апендикса) пов’язана зі зниженням ризику розвитку хвороби Паркінсона на 19,3%.

Окремо вони досліджували дані 849 пацієнтів з хворобою Паркінсона і виявили, що апендектомія була пов’язана із затримкою початку розвитку хвороби в середньому на 3,6 року.

«Альфа-синуклеин — це білок, який не любить залишатися на одному місці. Він здатний рухатися від нейрона до нейрона, і було показано, що він може подорожувати по організму», — говорить Лабре. За її словами, цей білок може переміщатися по блуждающему нерву, що з’єднує шлунково-кишковий тракт і мозок.

«При попаданні в мозок, він може поширюватися звідти, надаючи нейротоксичну дію, яка в кінцевому підсумку може призвести до хвороби Паркінсона», — стверджує Лабре.

Джеймс Бек (James Beck), головний науковий співробітник Фонду Паркінсона і професор кафедри неврології і фізіології в Медичній школі Нью-Йоркського університету (New York University School of Medicine), назвав нове дослідження «обґрунтованим».

Однак, за його словами, хоча дослідження і показує, що цей розлад може початися в кишечнику, це не означає, що люди повинні видаляти апендикс, щоб у них не розвивалася хвороба Паркінсона. У той же час, за його словами, дослідження піднімає деякі важливі питання, наприклад, не є потрапляння білка з кишечника в мозок наслідком певного захворювання шлунково-кишкового тракту?

Кевін Макконвей (Kevin McConway) з британського Відкритого університету (Open University) називає дослідження «компетентним», однак критикує принципи використання статистичних даних.

«Люди, у яких був видалений апендикс в ранньому віці, за кількома ознаками відрізняються від людей, у яких апендикс не віддалявся. Будь-який з цих відмінностей саме по собі може бути причиною зниження ризику розвитку хвороби Паркінсона, а не безпосередньо сам факт видалення апендикса», — говорить Макконвей.

Источник: medportal.ru

Похожие записи